За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожна шоста пара у світі на певному етапі життя може зіткнутися з проблемою безпліддя. В Україні частота безплідного шлюбу серед подружніх пар репродуктивного віку становить понад 15 відсотків, у деяких регіонах цей показник наближається до 20 відсотків – рівня, який визначається як критичний та чинить негативний вплив на демографічні показники.
Як запідозрити складну проблему
Насправді проблема безпліддя є більш поширеною, ніж зазвичай звикли вважати. Звернемося знову ж таки до визначення ВООЗ, яке встановлює критерії та конкретні терміни щодо діагностики цієї проблеми. Якщо протягом одного року регулярного статевого життя без застосування контрацепції вагітність не настає – це вважається безпліддям. Важлива умова в цьому випадку – вік жінки, до 35 років. У жінок, які старші 35 років, ці терміни скорочуються до пів року самостійних спроб. Але як засвідчила практика, є низка чинників, за яких не слід вичікувати, а потрібно звертатися до спеціаліста вже й негайно. З боку жінки – це трубні вагітності в анамнезі, перенесені оперативні втручання на яйниках, анамнез ранньої менопаузи в родичок першої лінії; з боку чоловіка – аномальні показники спермограми, якщо старший 40 років, перенесені травми та операції у сфері статевої системи тощо.
Успіх у лікуванні безпліддя залежить не лише від кваліфікації лікаря-репродуктолога й рівня IVF-технологій, а й від злагодженої співпраці між репродуктологом та ембріологом. Саме ембріологічна лабораторія є серцем клінік репродукції. Магія зародження нового життя за межами людського організму, тобто екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ), основна методика в галузі репродуктології, за допомогою якої за останні 45 років на світ з’явилося вже понад 12 мільйонів людей у всьому світі.
Що може сприяти природному настанню вагітності
Хибним є загальне уявлення про те, що безпліддя уражає переважно жінок. Наразі ця проблема однаково розповсюджена серед обох статей. Співвідношення чоловічого та жіночого безпліддя складає майже один до одного. Близько 40 відсотків припадає на жіночий чинник безпліддя у парі й стільки ж – на чоловічий. Третину випадків класифікують, як безпліддя нез’ясованого генезу. Але найчастіше зустрічається поєднання обох факторів у парі Це підтверджує необхідність одночасного комплексного обстеження та лікування обох партнерів.
У структурі жіночого безпліддя розрізняють такі чинники:
– розлади овуляції (безпліддя ендокринного генезу);
– трубно-перитонеальний фактор;
– ендометріоз;
– знижений овуляторний резерв (передчасне виснаження яєчників);
– матковий фактор;
– шийковий фактор, в тому числі імунологічне безпліддя.
На овуляторну дисфункцію припадає майже 25 відсотків жіночого безпліддя. Серед найчастіших причин виділяють синдром полікістозних яйників (СПКЯ), який зустрічається у 70 відсотків жінок з оліго- та ановуляцією, а також захворювання щитоподібної залози (2-3%), пухлини гіпофіза (пролактинома 13%), підвищення рівня андрогенів унаслідок гіперплазії чи пухлин надниркових залоз (2%), ідіопатичну хронічну ановуляцію (7-8%), функціональну гіпоталамічну анеморею.
Трубно-перитонеальний чинник передбачає непрохідність маткових труб, у тому числі їх повну оклюзію або частково порушену функціональну здатність. Цей чинник становить від 11% до 67% безпліддя. Поширеним доброякісним гормонозалежним гінекологічним захворюванням є ендометріоз. Його роль у виникненні безпліддя не можна ігнорувати, адже від 25 відсотків до 40 відсотків жінок з безпліддям уражені ендометріозом. Він негативно впливає майже на всі ланки репродуктивної системи. Основними механізмами безпліддя при ендометріозі є порушення фолікулогенезу, зміна властивостей перитонеальної рідини, зниження імплантаційного потенціалу ендометрія, порушення перистальтики маткових труб і розвиток злукового процесу, овуляторна дисфункція та погіршення якості ооцитів. За даними авторів, коефіцієнт фертильності для пацієнток з ендометріозом складає від 2 відсотків до 10 відсотків у той час, як у загальній популяції він становить від 15 відсотків до 20 відсотків.
«Біологічним годинником» жінки є яйники та стан її овуляторного резерву. Адже запас яйцеклітин дівчинки закладається ще в утробі матері та з настанням менархе протягом кожного менструального циклу їх кількість прогресивно зменшується, особливо різко це відмічається після 35 років, коли разом зі зниженням кількості ооцитів погіршується їх якість та структура, зростає число хромосомних аномалій цих клітин. Передчасне виснаження запасу яйників є вельми актуальною проблемою, що може бути спровоковане генетично обумовленою схильністю, премутацією «тендітної» Х хромосоми, токсичним впливом хіміо- чи променевої терапії, ятрогенним впливом перенесених операцій на яйниках. Основними маркерами овуляторного резерву жінки є антимюллерів гормон (АМГ) і кількість антральних фолікулів (КАФ), яку підраховують ультрасонографічно. Фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) вважають маркером якості яйцеклітин.
Матковий чинник безпліддя об’єднує у собі багато патологічних станів. Сюди належать структурні зміни, патологічні включення стінок і порожнини матки, такі, як лейоміома матки, вроджені аномалії розвитку (перегородчаста/дворога/сідловидна матка, повне або неповне подвоєння матки), патологічні стани ендометрія, в тому числі поліпи, рубцевидні зміни та внутрішньоматкові синехії (синдром Ашермана), резистентний тонкий ендометрій, хронічний ендометрит.
Шийковий чинник включає анатомічні аномалії шийки матки, післяопераційні рубці або структури, стеноз цервікального каналу та зміни цервікального слизу, які можуть перешкоджати природному просуванню сперматозоїдів до порожнини матки. Зміни слизу шийки матки в периовуляторний період за наявності в ньому специфічних антиспермальних антитіл, які знерухомлюють або вбивають сперматозоїди, обумовлюють імунологічне безпліддя.
Чоловічий чинник пояснюється насамперед аномальними показниками спермограми – це зміни якісних і кількісних параметрів еякуляту, що виявляє знижену кількість сперматозоїдів, порушення їх морфологічної будови, знижену або відсутню рухомість тощо. В низці випадків причинами є еякуляторна дисфункція, гормональні порушення, структурні патології чоловічої сечостатевої системи (варикоцеле, водянка яєчка, крипторхізм, спайки сім’яних канатиків унаслідок перенесених запальних захворювань і статевих інфекцій), а також генетичні аномалії.
Діагностично-лікувальний алгоритм у випадку безпліддя регламентується наказом № 787 «Про затвердження порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» МОЗ України від 09.09.2013 року. Але не потрібно вважати, що кожен випадок безпліддя потребує лікування шляхом ЕКЗ. Безумовно, репродуктологи володіють усіма новітніми методиками ДРТ – від найпростіших до найбільш складних, але в кожному конкретному клінічному випадку потрібна своя тактика. Скажімо, у Тернополі в медичному центрі «Клініка професора Стефана Хміля» лікарі-репродуктологи займаються природнім планування вагітності, що передбачає моніторинг овуляції в природному циклі, а також проведенням індукції овуляції, внутрішньоматкових інсемінацій, ЕКЗ у природних циклах без гормональної стимуляції тощо. Іноді правильна терапія виявлених гормональних змін, супутніх патологічних станів чи захворювань, якісна прегравідарна підготовка можуть посприяти природному настанню вагітності жінок.
Допоможуть покращити фертильність
Що стосується профілактики, то не існує гарантованого методу запобігання безпліддю. Варто розуміти, що життя в умовах хронічного стресу, несприятливі екологічні чинники, нездорове харчування, надлишкова маса тіла (ІМТ >25) та ожиріння (ІМТ >30), дефіцит фізичної активності, шкідливі звички, зловживання кофеїном, професійні шкідливості (хімікати, токсини, промисловий пил, важкі метали тощо) – все це негативно впливає на фертильність обох статей. Якщо, наприклад, вік жінки є немодифікованим чинником ризику безпліддя, то на противагу йому є фактори, які пов’язані зі способом життя, – а їх можна змінити та покращити.
Ведіть здоровий спосіб життя, підтримуйте нормальну масу тіла, обмежуйте (наскільки це можливо) вплив стресів і проходьте регулярні медичні огляди в своїх лікарів (гінеколога, уролога, сімейного лікаря/терапевта) для усунення будь-яких захворювань, які можуть потенційно вплинути на фертильність.
Дотримання згаданих вище кроків допоможе покращити фертильність. Крім того, подружнім парам, які планують вагітність, можна проконсультуватися з фахівцем з цієї галузі – репродуктологом, навіть якщо в них немає безпліддя.
Зрештою, важливо пам’ятати, що безпліддя є складною проблемою з багатьма потенційними причинами та їй не завжди можна запобігти. Розуміння актуальності, загальної поширеності та основних етіологічних чинників безпліддя має вирішальне значення для підвищення обізнаності та сприяння ранній діагностиці й лікуванню. Це допоможе вжити активних заходів для покращення репродуктивного здоров’я кожного особисто та в загальній популяції.
У ХХІ столітті, під час активного прогресивного розвитку репродуктивної медицини, необхідно позбуватися стигматизації теми безплідного шлюбу та підтримувати всіх тих, кому, можливо, не вдається відчути радість батьківства самостійно.
Юлія ПРАВАК,
лікарка-інтерн акушер-гінекологиня,
аспірантка кафедри акушерства та гінекології №1 ТНМУ